Дитина — дзеркало батьків, або Що потрібно знати про дитячу агресію

 

 

Дошкільне дитинство — особливий етап у житті дитини, який не лише обумовлює її загальний розвиток, а й проектує усе подальше життя. Дорослі мають розуміти унікальність цього періоду, сприймати дитину як цінність і найголовніше — усвідомлювати свою відповідальність за її гармонійний розвиток. Емоційні взаємини батьків з дитиною спонукають її розкривати потенціал, формують у неї почуття значущості, сприяють подальшій взаємодії. Натомість порушення емоційних зв’язків у сім’ї запускає механізми психологічного захисту Я й зумовлює різні прояви деструктивної поведінки.

 

1. Агресивні батьки, або хто є головними провокаторами агресії

Крива змін емоційного стану та поведінки дитини залежить від характеру її взаємин у сім’ї. 

Перші зразки агресивної поведінки дитина отримує саме від близьких дорослих — батьків. Спочатку батьки самі висловлюють негативні емоції, а вже потім і дитина демонструє агресивні реакції, які поступово переростають у спалахи гніву. Будь-які негативні взаємини у сім’ї спричиняють різні аномалії поведінки та порушують спілкування з найближчим оточенням.

 

2. Авторитарний стиль, або які виховні методи обирають батьки

Чимало батьків не вміють і не знають як проявити любов до дитини, не вважають теплі довірливі взаємини з нею значимими. Одна із причин такого ставлення батьків до дитини — деформація:

• культури внутрішньо сімейних взаємин;

• ціннісних орієнтацій у вихованні дитини;

• ролі сім’ї у цьому процесі.

 

Саме тому поширеним ставленням до дитини є авторитарна гіперсоціалізація, за якої батьки:

• поводяться з дитиною надто суворо й категорично;

• змушують її слухатися та беззаперечно коритися їм;

• нав’язують дитині власну волю;

• ігнорують думки, інтереси та потреби дитини;

• вдаються до погроз та покарань;

• вимагають від дитини цілковитої дисципліни, високих соціальних досягнень.

 

У авторитарній сім’ї батьки застосовують до дитини фізичну силу й виправдовуються, мовляв, не знають про інші ефективні методи впливу. Батьки вважають фізичні покарання цілком нормальним методом виховання, тож роблять їх неодмінною частиною виховного процесу:

• легко б’ють дитину по руках, потилиці, сідницях;

• залякують жорстокішими покараннями;

• ізолюють у закритій кімнаті;

• позбавляють бажаного чи того, що пообіцяли їй близькі дорослі.

​